Паралич лицевого нерва: как зима и стресс могут спровоцировать опасный недуг?

Что провоцирует паралич лицевого нерва?

Возникновению паралича Беллы могут способствовать различные факторы, которые нарушают проводимость нервов лицевых мышц, что приводит к их обездвиживанию, и нарушению кровотока лица.

Такими факторами являются:

Перенесённый инсульт.
Частые инфекционные заболевания, например: герпес, простуда, грипп.
Перенесённое сотрясение мозга.
Диабет.
Злокачественные новообразования.
Пожилой возраст, как следствие — ухудшение эластичности мышц лица и нарушение кровотока во всём организме.
Тромбоз сосудов.
Злоупотребление «инъекциями красоты».
ВИЧ.
Лицевые повреждения или травмы, нанесённые извне.

В риски развития патологи могут попасть и здоровые люди и даже дети. Помимо прочих факторов, спровоцировать лицевой паралич может даже стрессовая или эмоциональная ситуация, интоксикация или такая неприятность, как неудачный поворот головой, вследствие чего может произойти защемление одного из нервов.

Страшно слышать то, что лицевой паралич может произойти от банального стресса. Однако, этому есть логическое объяснение: когда человек находится в стрессовом состоянии длительное время, его организм ослабевает, функциональность мышц и органов снижается, благодаря чему организм становится восприимчив к различным инфекциям и заболеваниям, одним из которых и может стать паралич Беллы.

причины появления паралича лицевого нерва

Фізіотерапія

Фізіотерапія включно з фізичними вправами мімічної мускулатури і масажем довгий час застосовувалася у лікуванні паралічу Белла. Сьогодні відомо про існування лише одного рандомізованого дослідження, що включало 50 хворих із тривалим мімічним паралічем (тривалістю принаймні понад 9 місяців) і в котрому використовували 10-тижневий курс 45-хвилинних сеансів фізіотерапії з мімічними вправами порівняно з відсутністю будь-якого лікування. Таке лікування привело до достовірного поліпшення рухів м’язів обличчя, а також балів асоційованої фізичної і соціальної інвалідизації. Однак ці результати слід брати до уваги з певним застереженням, оскільки назване дослідження було несліпим і охоплювало гетерогенну контрольну групу.

Предпосылки для возникновения неврита

Причины паралича Беллы:

Генетика. Одной из причин развития синдрома Беллы является узкий канал лицевого нерва, который передаётся по наследственности.
Алкоголизм и злоупотребление наркотиками.
Некроз лицевых тканей вследствие сильного переохлаждения.
Онкология.
Пластическая хирургия.

Определить развитие патологии помогут следующие предпосылки:

Заметное ослабевание мышц лица, невозможность контролировать ту или иную мышцу.
Трудности при полном закрывании глаз. Данная патология имеет название лагофтальм.
Повышенная восприимчивость к громким звукам.
Притупление вкусовых рецепторов.
Беспричинная слёзоточивость глаз или, наоборот, их чрезмерная сухость и покраснение.
Проявляется заметная асимметрия лица.
Паралич частей лица или отдельных мышц.
Отёки лица.
Трудность контролирования слюноотделение.
Отвисание челюсти.

Паралич лицевых нервов, или так званый — синдром Беллы, характеризуется медленным прогрессированием, благодаря чему можно определить развитие патологии и своевременно принять необходимые меры лечения.

Список источников

Альперович П.М. Паралич Белла (этиология, патогенез, клиника, течение, исход) / П.М. Альперович, А.Г. Корнейчук, Т.И.
Константинович и др. //Ж. невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 1978. — Т.78, №6. -С. 836-846.
Батышева Т.Т., Костенко Е.В., Бойко А.Н. Комплексное лечение невропатии лицевого нерва с применением нейромидина и антиоксидантной терапии // Журн. психиатр, и психофармакотер. — 2008. № 4. — С. 199-201.
Комплексное лечение больных с невропатией лицевого и невралгией тройничного нервов. Методические рекомендации. — М., 2005. — 32 с.
Максимова М. Ю., Шаров М. Н., Домашенко М. А. и др. Невропатия лицевого нерва // Фарматека. — 2011. — № 14. — С. 46-51.
Маркин С. П. Невропатия лицевого нерва // Неврология и ревматология. Приложение к журналу Consilium Medicum. — 2010. — № 1. — С. 10-14.

Симптомы паралича лицевого нерва

Стоит обратить внимание, на возникновение следующих симптомов:

Неприятные и болезненные ощущения за ухом.
Слабость лицевых мышц.
Частые мигрени.
Опущение уголков рта.
Возникновение морщин в области носогубной складки.
Ярко выраженная отёчность лица.
Нездоровый вид.
Трудности при попытке прищуриться.
Притупление слуха и нюха.

По мере прогрессирования заболевания вышеперечисленные симптомы паралича лицевого нерва не заставят себя ждать.

Особенно важно в холодное время года должным образом уделять внимание защите лица, поскольку его сильное переохлаждение может спровоцировать отмирание тканей, что может стать главной причиной лицевого паралича.

симптомы паралича лицевого нерва

Фармакотерапія

У численних дослідженнях НЛН, включаючи метааналізи, порівнювали стероїдотерапію у поєднанні із застосуванням ацикловіру або плацебо. Один із них, охопивши результати чотирьох опублікованих досліджень, засвідчив достовірне поліпшення мімічної слабості при призначенні глюкокортикоїдів. Другий метааналіз, що включав лише рандомізовані контрольовані дослідження, засвідчив, що ініціація гормонотерапії в інтервалі до 7 днів від розвитку повного паралічу половини обличчя підвищувала ймовірність повного одужання на 17% (Р = 0,005) порівняно з плацебо. Загалом доступні дані свідчать, що кортикостероїди знижують частоту незворотного мімічного паралічу, хоча потрібні подальші дослідження для з’ясування того, чи їх поєднання з противірусними препаратами має якісь сталі переваги.

Призначення останніх при паралічі Белла виглядає цілком логічним. Ацикловір, нуклеотидний аналог, блокує ДНК-полімеразу ВПГ і пригнічує реплікацію. Унаслідок його низької біодоступності (15–30%) нині тестуються нові препарати, зокрема валацикловір, фамцикловір і соривудин, котрі мають ліпші режим дозування і терапевтичну реакцію при лікуванні герпетичних інфекцій.

Останній систематичний аналіз засвідчив, що хворі на НЛН, ліковані комбінацією ацикловіру і преднізолону, мали ліпший прогноз порівняно з тими, що йшли на самій лише гормонотерапії, хоча ці результати і не потрапили в огляд Cochrane. Головною детермінантою диференційованої терапевтичної реакції став початок лікування в інтервалі до 3 днів від початку хвороби. Також не було виявлено різниці в ефективності при різних шляхах введення вищеназваних препаратів. Їх системне введення необхідно розглядати при імуносупресії або масивній герпетичній інфекції ЦНС.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ahmed A. When is facial paralysis Bell palsy? Current diagnosis and treatment. Cleve Clin J Med. 2005 May;72(5):398-401, 405.
2. Alberton DL, Zed PJ. Bell’s palsy: a review of treatment using antiviral agents. Ann Pharmacother. 2006 Oct;40(10):1838-42.
3. Allen D, Dunn L. Aciclovir or valaciclovir for Bell’s palsy (idiopathic facial paralysis). Cochrane Database Syst Rev. 2004;(3):CD001869.
4. Gilden DH. Clinical practice. Bell’s Palsy. N Engl J Med. 2004 Sep 23;351(13):1323-31.
5. He L, Zhou MK, Zhou D, Wu B, Li N, Kong SY, Zhang DP, Li QF, Yang J, Zhang X. Acupuncture for Bell’s palsy. Cochrane Database Syst Rev. 2007 Oct 17;(4):CD002914.
6. Holland J. Bell’s palsy. Clin Evid. 2006 Jun;(15):1745-50.
7. Holland NJ, Weiner GM. Recent developments in Bell’s palsy. BMJ. 2004 Sep 4;329(7465):553-7.
8. Hughes R. Treatment of peripheral nerve disorders. Curr Opin Neurol. 2005 Oct;18(5):554-6.
9. Lunan R, Nagarajan L. Bell’s palsy: a guideline proposal following a review of practice. J Paediatr Child Health. 2008 Apr;44(4):219-20.
10. Managing Bell’s palsy. Drug Ther Bull. 2006 Jul;44(7):49-53.
11. Ohtake PJ, Zafron ML, Poranki LG, Fish DR. Does electrical stimulation improve motor recovery in patients with idiopathic facial (Bell) palsy? Phys Ther. 2006 Nov;86(11):1558-64.
12. Rahman I, Sadiq SA. Ophthalmic management of facial nerve palsy: a review. Surv Ophthalmol. 2007 Mar-Apr;52(2):121-44.
13. Salinas R. Bell’s palsy. Clin Evid. 2003 Dec;(10):1504-7.
14. Salinas RA, Alvarez G, Ferreira J. Corticosteroids for Bell’s palsy (idiopathic facial paralysis). Cochrane Database Syst Rev. 2004 Oct 18;(4):CD001942.
15. Shafshak TS. The treatment of facial palsy from the point of view of physical and rehabilitation medicine. Eura Medicophys. 2006 Mar;42(1):41-7.
16. Tiemstra JD, Khatkhate N. Bell’s palsy: diagnosis and management. Am Fam Physician. 2007 Oct 1;76(7):997-1002.
17. Yeo SW, Lee DH, Jun BC, Chang KH, Park YS. Analysis of prognostic factors in Bell’s palsy and Ramsay Hunt syndrome. Auris Nasus Larynx. 2007 Jun;34(2):159-64.

Акупунктура

Останній систематичний огляд, присвячений акупунктурі при НЛН, висвітлив моменти стосовно того, чи такий метод лікування прискорює одужання і знижує довготермінову інвалідизацію при цьому стані. Він включав три рандомізовані контрольовані дослідження, що охоплювали 288 пацієнтів з різними ступенями мімічного паралічу в часовому інтервалі до 2 тижнів від початку хвороби. Метааналізу при цьому не проводили через недоліки дизайну досліджень, клінічні відмінності між ними і наявність прогностичних величин, не вивірених власне для цього огляду.

У двох дослідженнях виявили, що після 10 днів застосування акупунктури прогноз загалом був ліпший, порівняно із призначенням кортикостероїдів у комплексі з вітамінами групи В, дибазолом і трав’яними фітопрепаратами. У першому з них рівень “виліковування” становив 74%, “помірного ефекту” — 23%, “відсутності ефекту” — 3% (на противагу 45, 31 і 23% у групі фармакотерапії, р <� 0,01), у другому рівень “виліковування” дорівнював 83%, а “помірного ефекту” — 17% (на противагу, відповідно, 45 і 10% серед тих, хто приймав ліки, р <� 0,01). Третє дослідження засвідчило, що після 15 днів акупунктури в комбінації з медикаментами (дексаметазон, вітаміни групи В і рибавірин) загальний прогноз був ліпший, порівняно з лише фармакотерапією. При комплексній оцінці такого підходу до лікування в узагальненій групі рівень “виліковування” сягав 52%, “вираженого ефекту” — 26%, “помірного ефекту” — 21%, і “відсутності ефекту” — 2% (на противагу, відповідно, 12, 54, 20 і 14% у групі суто медикаментозного лікування, р <� 0,01). У жодному з названих досліджень не згадано про побічні ефекти. Автори названого огляду виявили неадекватно окреслені дослідницькі методики, недостатню точність у визначеннях прогностичних величин, значну гетерогенність як щодо застосовуваних методів акупунктури, так і тривалості використовуваного лікування і методів оцінки прогнозу. Згідно з їхніми висновками, “результати свідчать про позитивні ефекти акупунктури при НЛН, але погана якість доступних досліджень не дає можливості сформулювати чіткі рекомендації”.

Диагностика

Лечение неврита лицевого нерва назначается после обследования, которое включает:

общие анализы крови и мочи, содержание в крови глюкозы;
при подозрении на инфекционную природу заболевания (болезнь Лайма, ВИЧ-инфекция, сифилис и другие) – соответствующие серологические исследования;
при подозрении на саркоидоз или бруцеллез – рентгенография легких;
при затяжном течении (более 3 недель) при подозрении на поражение ствола мозга или мосто-мозжечкового угла назначается МРТ, а при локализации патологического процесса в области височной кости более информативна компьютерная томография;
для оценки эффективности лечения используется электронейромиография;
если возникает подозрение на инфекцию нервной ткани, проводится люмбальная пункция и исследование спинномозговой жидкости.

Если у пациента уже были диагностированы заболевания уха, или у него имеются выделения из слухового прохода, снижение слуха, ему обязательно следует обратиться к ЛОР-врачу.

Лицевой неврит дифференцируют с болезнью Лайма, синдромом Рамсея Ханта, синдромом Мелькерссона-Розенталя.

Методы лечения

В зависимости от того, что стало причиной воспаления, назначается курс лечения. При бактериальных поражениях упор делается на антибактериальную терапию при помощи системного приема препаратов.

Однако, независимо от причин, врач назначает обезболивающие медикаменты, чтобы снять болевой синдром и уменьшить воспаление. Это может быть:

ибупрофен;
парацетамол;
анальгин;
кеторол;
диклофенак.

Все перечисленные средства могут быть назначены как в виде таблеток для приема внутрь, или прописаны в форме растворов для внутримышечного введения.

Когда консервативными методами не обойтись, может понадобиться помощь хирурга. В первую очередь это касается нарывов из-за прорезывания зубов мудрости, пульпитов или других заболеваний зубов. В таком случае будет проведено вскрытие нарывающего места, удаление гноя, антисептическая обработка раны и удаление зуба, если это будет необходимо. Если защемление нерва возникло в результате патологий в строении черепа, хирург проведет операцию по исправлению ситуации и освободит нервные пучки.

В качестве комплексной терапии может быть назначен массаж, прогревания или воздействия магнитным полем и электрическим током. Самостоятельно массировать или прогревать воспаленное место нельзя, потому как это может привести к осложнениям, связанным с прорывом гнойной капсулы, заражением крови и параличом лицевого нерва.

Отдельно может потребоваться консультация невропатолога, который определит причину воспаления, если очевидных очагов инфекции и нарывов другие специалисты не обнаружили.

Народные методы лечения допустимы только в качестве дополнения к основной терапии. Например, полоскания отваром ромашки снимут воспаление и уменьшат отек. Но прибегать к таким процедурам можно только с разрешения лечащего врача.

Предупреждение воспаления

В качестве предотвращения риска развития воспалений тройничного нерва, рекомендовано соблюдать ряд мер:

следить за гигиеной полости рта, своевременно обращаться к стоматологу;
не находиться на морозе подолгу или защищать лицо шарфом от перемерзания;
не заниматься самолечением отита.

При первых проявлениях болевого синдрома на лице необходимо незамедлительно обратиться к врачу. Так удастся остановить развитие воспаления. Кроме того, ранняя диагностика позволяет обойтись консервативными методами лечения.

Почему возникает поражение нерва?

Первичное проявление болезни, как правило, связано с недавно подхваченной вирусной инфекцией или перенесенной простудой. Рецидивирующее течение заболевания обуславливается различными факторами, такими как:

рассеянный склероз;
травмы различного генеза;
аневризма сосудов мозга;
опухолевые процессы;
эпидемический паротит;
сахарный диабет;
острый отит;
синдром Ханта (поражение нервных волокон герпесвирусом);
ишемия, или локальное нарушение кровоснабжения;
перенесенный стресс;
беременность.

Причиной патологического процесса также может стать редкое неврологическое расстройство – синдром Мелькерсона – Розенталя, которое предположительно передается по наследству.